ПРОИЗВЕДЕНИЯ НАШИХ ДРУЗЕЙ (251)
- Произведения наших друзей
Подкатегории
Через село тече маленька річечка, поросла очеретом. Тече так повільно, що стоячи на березі, майже неможливо здогадатися, у який бік плине течія. У теплу пору року річка вкривається смарагдовою ряскою. Болото та й годі! Та гуси і качки не скаржаться, бо наїдаються удосталь. Річка така замулена, що крім карасів ніякі інші риби тут і не живуть. Зате в ній надзвичайно багато жаб. Справжнісіньке жаб’яче царство!
Легкий вітерець підганяв теплі морські хвилі, які ліниво накочувалися на берег. Час був ранній, та на пляжі вже зібралося чимало відпочиваючих, серед яких були і киянки – мати і донька. Вони вже встигли скупатися, позагоряти на сонці, а тепер розкривали великі парасолі над своїми лежаками. Дівчинка вперше приїхала на море і виглядала дуже щасливою.
Сестрички Наталка і Тетянка сиділи в альтанці і ретельно зафарбовували картинки у книжці-розмальовці, кожна – у своїй і своїми фарбами. Це була гра: хто швидше і гарніше розфарбує картинку. А картинки були однаковими, як і книжки, як і фарби. Та й дівчатка теж були однаковими, як дві краплі води, адже вони – близнюки. Мама і одягала своїх доньок однаково: на обох сестричках були рожеві платтячка з барвистими метеликами, а волосся прикрашали шпильки у вигляді пташки. Розрізнити дівчаток було дуже непросто.
Подробнее ...
- И Пушкин падает в голубоватый, колючий снег..., - произнесла Татьяна Ивановна и испугалась.
«Что это?.. Откуда?.. А что дальше?..» - молнией пронеслись в голове у нее вопросы,
и вдруг она неожиданно для себя продолжила как будто на автомате:
- Он знает: здесь конец. Недаром в кровь его влетел крылатый,
Вранці Василь Петрович вийшов на ганок. День обіцяв бути чудовим: ясне сонечко, легенький вітерець і приємна вранішня прохолода. Як завжди, дід пішов у садок подивитися, чи достигли черешні. Три дерева, вкриті червоними і рожево-жовтими ягодами були його і радістю, і гордістю (бо таких сортів не було ні в кого з сусідів), і непоганим заробітком. Але гарний настрій діда як рукою зняло, коли він поглянув на дерева: декілька гілок були зламані, на них де-не-де безпомічно висіли соковиті ягоди. Серце защеміло від болю.
